Чорнобиль. 33 роки життя після трагедії.

Сонячної весняної суботи 13 квітня 2019 року учасники Програми стажування молоді в Апараті Верховної Ради України вирушили з екскурсією в довгоочікувану подорож до Чорнобильської зони відчуження. Пригоди розпочалися ще на шляху до місця призначення. Дещо дивно поводив себе досвідчений радіометр "Прип'ять", ніби попереджаючи, що ця подорож - не розвага, а виховно-дослідницький акт для наочного ознайомлення з історією трагічних подій 26 квітня 1986 р. Наш гід Влад розповів про правила безпеки перебування на території Зони відчуження, дещо з історії Чорнобильської станції, попередив про можливі ризики та вручив парочку новеньких побутових дозиметрів ТЕРРА-П МКС-05. З цим багажем знань та техніки загін відважних сталкерів пройшов контрольно-пропускний пункт та занурився в ізольовану територію.

На шляху до самого міста Прип'ять наша група мала декілька зупинок. Ми навідалися до меморіального комплексу "Зірка Полин", де оглянули експозицію музею історії Чорнобиля та пройшли Алеєю покинутих сіл, що складалася зі 162 табличок з назвами населених пунктів, з яких проводилась поставарійна евакуація. Сумне враження залишилося і від покинутого дитячого садка, в околицях якого радіометри несамовито пищали, вловлюючи високий радіаційний фон. Біля ЧАЕС з усіх гігантських сомів, котрі мешкали в охолоджувальному каналі, і яких мріяли побачити сталкери-аматори, вижив лише один, та і той ховався від настирливих відвідувачів. Не розтинали більше простори степів чорнобильських і коні Пржевальського.

Та все ж радісно було відзначити як природа відвойовує території, котрі людина не вберегла. Вражаюче відкрилася перед нами велетенська радянська загоризонтна радіолокаційна станція для системи раннього виявлення міжконтинентальних балістичних ракет "Дуга", яку, завдяки її розмірам, було видно майже з усіх точок Чорнобильської зони. Побували ми і біля чотирьох реакторів, один з яких, винуватець трагічних подій, ховався під сріблястим саркофагом.

Кульмінацією подорожі стало відвідання покинутого міста Прип'ять, де час законсервував середину 80-х років XX століття. Фруктові дерева, що вже вбиралися у рожевий цвіт, трішки розвіювали сум, котрий охоплював душі відвідувачів, насуваючись грозовою хмарою від побачених покинутих помешкань. Зруйновані архітектурні об'єкти, захаращені магазини, парк іржавих атракціонів, будинки без скла у вікнах та доріжки до під'їздів, що поросли радіоактивним мохом - всі вони навіювали почуття безвиході, але і водночас якогось дивного спокою.

Притихлі та задумливі, поверталися ми до рідного міста, розуміючи, як важливо берегти те, що маємо і тих, кого любимо.

Мар’яна Горовцова,

Секретаріат Комітету з питань охорони здоров'я​

Undefined