Григорій Шверк про свою історію успіху та погляди на розвиток України

Стажування інтернів у Верховній Раді України добігає кінця, проте не менш насиченими залишаються зустрічі з визначними людьми та можливість відкритого спілкування. Скажімо, візит народного депутата України 8-го скликання Григорія Шверка відзначився невимушеним форматом «питання – відповідь».

Насамперед слухачів зацікавив кар’єрний шлях гостя, а виявився він досить яскравим: здобувши освіту інженера-системотехніка, Григорій Аронович працював програмістом, повністю віддавав себе цій справі та не був політично активним. Однак у 1990 році, несподівано для самого себе, як із гумором зізнався спікер, був обраний депутатом Дзержинської районної ради Харкова та керівником комісії зі свободи слова та гласності. Цей період став для пана Шверка новим етапом: він заглиблювався у тонкощі нової галузі та вивчав їх.

Згодом депутати районної ради відчули, що їм бракує юридичних знань, і запросили найкращих місцевих лекторів для тих державних діячів, які дійсно прагнули підвищити свій кваліфікаційний рівень. До таких належав і пан Григорій.

Однак чи не найсуттєвіші зміни в кар’єрі спікера були пов’язані зі співпрацею з Борисом Ложкіним, президентом АТ ТЗ «Теленеделя», з яким вони підтримували ділові стосунки протягом тривалого часу. Саме через його посередництво Григорій Аронович увійшов до сфери медіа, де пропрацював 16 років. Окрім того, гість став партнером у бізнесі Петра Олексійовича Порошенка, котрий активно інвестував в радіо «Ретро», а розвитком його займалися пан Борис і Григорій. Спікер підкреслив, що зробив багато для того, щоб галузь радіо була позбавлена від хабарництва як такого, хоча спочатку це стало для її представників шоком. Задля покращення якості праці були проведені численні зустрічі з експертами радіосфери, проте Григорій Шверк визнає, що часом утіленню рішень, які він вважав правильними, заважала недосконала система чинних законів, тож іноді доводилося йти на поступки та компроміси.

Згадуючи про свою належність до партії «Блок Петра Порошенка», доповідач зазначив, що не вважає себе професійним політиком і не бачить перспективи глобального кар’єрного зростання у цій галузі. Складність праці у Верховній Раді полягає в мінімальності персонального впливу на будь-які рішення, на відміну від поля медіа чи бізнесу. Одним із головних своїх завдань як народного депутата пан Шверк вважає запровадження закону про аудіовізуальні послуги, що допоможе підняти українське законодавство до стандартів європейського рівня. Він також наголошує, що необхідно почати жити за європейськими стандартами і в зоні медіа, при цьому враховуючи власне українські проблеми у цьому просторі.

Під час обговорення виникла жвава дискусія на тему того, чому Григорій Аронович перетворив напівукраїнськомовну радіостанцію на повністю русифіковану, чому не поборовся до кінця, навіть якщо рейтинги українськомовної частини були відчутно нижчими. Спікер відповів, що в таких випадках ухвалення рішень залежить перш за все від економічних умов, і додав: «Бізнес завжди розумніший, ніж будь-яка країна. Зараз кожна четверта пісня в ефірі українська. Я вважаю, це якісний крок вперед».

Інтерни сповна скористалися можливістю ставити питання гостю, намагаючись з’ясувати суперечливі для себе моменти, зрештою, хоча не всі позиції слухачів і доповідача збіглися, Григорій Шверк підкреслив: він має власні погляди на розвиток країни та життя загалом і робить усе від нього залежне, щоб просунути ті законопроекти, котрі відповідають цим поглядам.

Ірина Платон,
практикантна ГО «Ліга інтернів»

Українська

Informational Support

  

 

 

 

Social Media