Ніна Ломпарт: «Життя – це суцільний експеримент»

apu_lompapt_nina.jpg

"Живучи в країні, де «зрада» претендує на національну ідею, навіть такі любителі «перемоги», як я, прочитавши про конкурс на стажування в інституціях, подібних до АПУ, не можуть не думати про «все по блату». У черговий раз надіслати заявку вирішила не заради мрії, а заради експерименту. І, скажу Вам, доекспериментувалася! Як Ви уже зрозуміли, перший етап («битву анкет») пройшла. Тож уперед, до наступного левелу!

Питання, які ставила мені моя майбутня керівниця стажування, були типу «провокаційне», «питання-виклик», а ще «не дуже зручне» та «дуже не зручне». Коли ж почула «так» своєму стажуванню в АПУ, зрозуміла, що деколи такі питання ставлять, аби «почути відповіді». Спрацював механізм відомої всім оптичної ілюзії з циліндром: ніби й коло, ніби й прямокутник, але ні – циліндр. І таке своєрідне «Точно!» спрацьовувало ще не раз протягом наступних шести місяців. Справа в тому, що керівниця департаменту, у якому я проходила стажування, – надзвичайно мудра жінка. Вона могла бездоганно написати не тільки список «маст рід», а й закон. Колектив, який вона сформувала, був наче злагоджений механізм швейцарського годинника. Загалом люди, яких я зустріла в АПУ, надзвичайно вразили мене. Очікуючи пафосу та самовпевненості, я зустрілася із професіоналізмом і людяністю. Вони працюють не на прізвища, а для України.

Мені пощастило побачити в АПУ законотворчий процес – і не той, про який пишуть у підручниках із конституційного права. При Президентові України є спеціальні ради, які допомагають йому із законотворчістю. До їх складу входять здебільшого не «молоді та перспективні», а «мудрі та досвідчені». Ці ради працюють у режимі засідань. І це Вам не «12 розгніваних чоловіків». Кожна норма закону, закон чи навіть чиїсь каденції – це чергові битви для українських френків андервудів. Вони вміло маніпулюють не словами, а фактами. Розібратися, хто з них на боці добра, а хто – зла, з першого разу не вдається тому, що всі вони говорять про права, свободи та інтереси пересічних українців.

А тепер до сірих буднів: багато охорони, грізної і не дуже, але всі з автоматами; довжелезні коридори – десь місяць доводилося ними блукати, аби відразу знаходити потрібний кабінет; чорні машини – враження, що інших кольорів тут не існує; багато «облич з телевізору»: нардепи, заступники глави АПУ. Ну і їдальня – смачно та дешево, тут обійдемося без коментарів, і так усі все знають.

Що роблю зараз, після стажування? Вирішила взяти паузу: слухаю музику – якщо точніше, працюю на радіо.

P.S. Життя – це суцільний експеримент, тож не відмовляйте собі в задоволенні проекспериментувати!"

Українська

Informational Support

  

 

 

 

Social Media